Бiльшу половину життя людина проводить на роботi. Для одного вона є сенсом життя, способом реалiзацiї своїх фiзичних i розумових здатностей, для iншого - мiсцем спiлкування, для третього - лише способом заробляння грошей i нема чого бiльше. Але як би людина не ставилася до роботи, однаково прокидаючись ранком вiд будильника, що задзвонив у самий невiдповiдний момент, бiльшiсть iз нас вiдвiдує та сама думка: "Як хочеться поспати...", i як продовження: "Ну, коли ж, нарештi, вихiднi..."

От довгоочiкуванi вихiднi наступили. i що ж... Основна маса середньостатистичного населення проводить їх сидячи перед телевiзором, простоюючи кiлометровi черги в супермаркетах, отоварюючись на тиждень або просто бiгає по магазинах, прагнучи прикупити що-небудь новеньке в будинок або чергову шмотку. Хтось, може бути, сходить у кафi, погуляє в парку з дiтьми або навiть сходить у гостi... Звичайно, все це важливо, необхiдно, але де ж романтика, де вiдпочинок з великої букви "ПРО"? Такий вiдпочинок, який би зарядив енергiєю не на один день, а на целую тиждень, на мiсяць або навiть бiльше, спогаду про яке залишилися б незгладимими, свiтлими й приємними.

Як провести вихiднi з користю для свого фiзичного й духовного здоров'я?

Одним зi способiв вiдпочити вiд скаженого ритму мегаполiса, вiд шуму машин i гуркоту метро, вiд людської юрби, що несеться в запаморочливому темпi, може стати самота де-небудь у тихому куточку, з'єднання iз природою, i її друзями - кiньми.

Кiнь - одне з найкрасивiших , грацiозних тварин - протягом багатьох столiть чесно служив людинi. Вона була помiчницею в працi, можна навiть сказати - годувальницею, iншому й незмiнному супутнику в бої, не раз спасавшим людини вiд неминучої загибелi, партнером у спортi. Про неї складалися пiснi й легенди, про неї складали вiршi й казки, художники й скульптори зображували неї у своїх утворах.

Радiсть, що людина одержує вiд спiлкування з конем, нi iз чим не зрiвняти. Її довiрливiсть, кмiтливiсть, прагнення зрозумiти людину й вiдповiдати на його вимоги дуже часто пiдкуповують. Може тому, дуже часто трапляється так, що людина, хоч раз оказавшийся на стайнi, залишається там душею й серцем на все життя.